Ведучий проф. Калюжний В.С. привітавши зібрання, відмітив, що острів не лише географічне поняття, як земля, що оточена водою. Острів – це міфологічний образ, символічний і ментальний. Символічно, це «вісь світу» , символ духовних людей. Острів, значною мірою символізує і нашу країну. Як острів «Велика Британія» символізує демократію, а японські острови – символ технічного й економічного прогресу. Для нас, величезне значення має о. Хортиця - це архетип мужності, свободи, незалежності. Це символ України , що знаходиться на межі на розломі культур, цивілізацій, що несе велетенські виклики: загрози і ризики самій Україні. Острів – це образ українського самовизначення.
Доповідач к.філос. н. С.Тарадайко відмітив, що проблему «острову» можна розглянути на кількох рівнях. На чуттєвому рівні о. Хортиця – це наша українська гордість, наша історія, певні краєзнавчі візії, місце відпочинку і т.д.

На 2-му рівні на острів необхідно подивитися як на те, що Платон називає «eidos» , а І.Кант «chema» або структурою , як це називають структуралісти - це певна «mentalna» модель. Стосовно острова можуть бути різні «eidos» чи схеми.

Наш острів Хортиця – чудовий, визначений, відомий, більше того, він не у морі, не в океані він посеред ріки, тобто його природа, сутність визначаються не віддаленістю,не невизначеністю, а його положенням між берегів. Його доля – не прибиватися до жодного з берегів. Сама назва Хортиця – від тюркського ОРТ або ОРТА Щось середнє що посередині, щось між іншими, ОРТ = Хортиця. Острів Хортиця, як і Україна географічно, історично, цивілізаційно знаходиться на межі Сходу і Заходу. А зараз у ситуації, коли країна на сході претендує на відновлення свого впливу, тема нашої незалежності стає знову найважливішою. – Бо нині вже цілком очевидно: ця країна таки й надалі вважатиме наші землі своїми. Ба більше: вона не може відновити свій образ імперії, не підкоривши собі наші землі

Зрозуміло, що самотужки ми навряд чи здатні відбитися. Тож і ніби сама собою виникає думка про Захід. Адже там, як виглядає, мали б і справді відчувати всю небезпеку тої загрози й оцінити наше прагнення до свободи. Хоча нам, очевидно, дуже бажано було б отримати щось істотніше. Для того, щоб убезпечити себе зі сходу, треба набути певної міри наближеності чи й приналежності до заходу. – Та варто було поставити це питання, з’ясувалося, що політика не місце для романтичних ілюзій. І на Заході ми сприймаємось як явно щось іншорідне...

Складається дуже гостра колізія. Нас уперто намагаються хоч якось утримати в імперії на сході. Та ми за будь-яку ціну прагнемо вирватися з неї. При цьому ми сподіваємося наблизитися до Заходу. Проте там, як видається, на нас не чекають. – Отже, знову пригадується наш острів між обома тими протилежними берегами.

Тобто бачимо, що ця давня топологія вже вичерпала себе й насправді не дає нам осмисленої перспективи... Та й навколо відбуваються певні зміни. Бо сьогодні важливі не розміри територій, а різні хвилі й потоки: товарні, енергетичні, фінансові, міграційні й, звичайно ж, інформаційні. – Тож острів у живому руслі ріки може сприйматися не статично (між означених берегів), а відносно потоку, власне, річкової течії. Це підказує нам, яку слід обрати собі стратегію. Не губитися між потужними країнами, не тулитися до когось, а триматись у потоці, що визначатиме всі події, підкреслив філософ-дослідник.

В обговоренні доповіді взяли участь: науковці, студенти, представники громадських організацій.

Так, С. Пашник, Верховний волхв Руського православного кола, подякував пану Сергію за гарну доповідь: «Мені сподобалося порівняння о. Хортиці з нашою державою. Я особисто порівнюю о. Хортицю з Великим човном. Човен – це також о. Хортиця – він кудись пливе. Як і наша держава. Часто навіть тут таки на острові - щогли. І от куди вітер зараз подме – (і це не від нас залежить) туди й пливемо. Чи можемо ми йти проти вітру – звичайно так, але важко, або майже неможливо. І ми пристанемо чи то до лівого, чи то до правого берега».

Ми маємо визначити свій шлях української держави, бо своє – рідніше, тоді ми будемо і самостійно будувати своє життя , а не бути під чужим впливом. Багато чого залежить від того човна – як він піде.
Чи можемо ми організувати ту гарну команду , притому навіть з керівником, який має керувати цим човном який пливе у вічність :важливо аби команда працювала злагоджено і долала перепони на цьому шляху.

о. Хортиця стоїть навпроти Дніпрових порогів. Пороги – як переломи нашому життю, які ми маємо подолати і рано чи пізно , ми маємо пристати до берега.

Проф. ЗДІА Калюжний В.С. подякував С. Тарадайку за змістовну доповідь, в якій поєднання високих абстракцій з чудовими образами. Острів є місцем відпочинку і нашим сакральним островом, нашою надією, екологією, нашими легенями і т.д.

Пану Сергію як інтелектуалу і митцю вдалося гармонійно поєднати філософію й міф, архетип о. Хортиці як образ України, як рідної хати, яка буде вічно на землі для майбутніх поколінь.
Як змінити концепцію розвитку, аби нас не змило, як це сталось з Кримом. Україна зараз як зжата пружина, як велетень , що дуже повільно підіймається…
І щоб прискорити цей рух молоді потрібно брати відповідальність за цей острів – Україну.

Художньому освоєнню образу України - острова сприяло чудове виконання українських пісень бардом В. Козеровським