ГУМАНІТАРНИЙ ВІСНИК ВИПУСК 70 с.77

ТІЛЕСНІСТЬ ЯК ОСНОВА СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

© Олексин І. Я.
Міністерство освіти і науки України. Житомирський державний університет імені Івана Франка
(Житомир, Україна)
E-mail: igoroleks@ukr.net, ORCID 0000-0002-6650-627X
В статті досліджено сутність тілесності як складової змагальності, що є основою спортивної
діяльності, крізь призму втілення спортом своєї загальнокультуротворчої місії. Головна мета
статті – всебічний розгляд тілесності не лише як дієвого шляху формування особистості
спортсмена, а й створення та збереження його іманентної тілесно-духовної єдності як вияву
людиновимірної сутності спорту. Методологія – принципи об’єктивності, гуманізму дозволили
розглянути тілесність як основу спортивної діяльності, котра містить в собі значний
гуманістичний потенціал. Принципи цілісності та системності дали змогу дослідити сутність
тілесності як суттєвого структурного елементу спортивної діяльності, поза яким вона втрачає
будь-який сенс. Основою дослідження є осмислення механізму тілесно-духовної єдності спортсмена
як умови успішного функціонування спортивної діяльності. Наукова новизна дослідження полягає у
виявленні того, що результативне та стале функціонування спортивної діяльності можливе лише
при наявності повноцінного як фізичного, так і психічного здоров’я спортсмена, показником якого є
здібність його тіла виконувати професійні рухи та вправи, що шліфуються, відточуються в процесі
регулярних, тривалих тренувань, що складають, багато в чому, сутність його способу життя.
Висновок – по-перше, комплексний аналіз умов успішного втілення тілесності в практику
спортивної діяльності сприяє осмисленню параметрів соціального простору спорту як
соціокультурного феномена глобалізованого суспільства. По-друге, всебічному усвідомленню спорту
як формалізованої змагальності і макромоделі розвитку особистості сприяє те, що на відміну від
чуттєво-предметної діяльності, що у своїй формі сприймається, в значній мірі, у визначеннях
створення зовнішнього предмету, спортивна діяльність орієнтована насамперед, не лише на
удосконалення тілесності особистості спортсмена, а й формування та збереження його
нерозривної тілесно-духовної єдності.
Ключові слова: тілесність, змагальність, спортивна діяльність, людиновимірна сутність
спорту, соціокультурний потенціал спорту, універсалізм, активізм.

ТІЛЕСНІСТЬ ЯК ОСНОВА СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

	ТІЛЕСНІСТЬ ЯК ОСНОВА СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

	УДК 316: 796.011: 796.03 ТІЛЕСНІСТЬ ЯК ОСНОВА СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ © Олексин І. Я. Міністерство освіти і науки України. Житомирський державний університет імені Івана Франка (Житомир, Україна) E-mail: igoroleks@ukr.net, ORCID 0000-0002-6650-627X В статті досліджено сутність тілесності як складової змагальності, що є основою спортивної діяльності, крізь призму втілення спортом своєї загальнокультуротворчої місії. Головна мета статті – всебічний розгляд тілесності не лише як дієвого шляху формування особистості спортсмена, а й створення та збереження його іманентної тілесно-духовної єдності як вияву людиновимірної сутності спорту. Методологія – принципи об’єктивності, гуманізму дозволили розглянути тілесність як основу спортивної діяльності, котра містить в собі значний гуманістичний потенціал. Принципи цілісності та системності дали змогу дослідити сутність тілесності як суттєвого структурного елементу спортивної діяльності, поза яким вона втрачає будь-який сенс. Основою дослідження є осмислення механізму тілесно-духовної єдності спортсмена як умови успішного функціонування спортивної діяльності. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні того, що результативне та стале функціонування спортивної діяльності можливе лише при наявності повноцінного як фізичного, так і психічного здоров’я спортсмена, показником якого є здібність його тіла виконувати професійні рухи та вправи, що шліфуються, відточуються в процесі регулярних, тривалих тренувань, що складають, багато в чому, сутність його способу життя. Висновок – по-перше, комплексний аналіз умов успішного втілення тілесності в практику спортивної діяльності сприяє осмисленню параметрів соціального простору спорту як соціокультурного феномена глобалізованого суспільства. По-друге, всебічному усвідомленню спорту як формалізованої змагальності і макромоделі розвитку особистості сприяє те, що на відміну від чуттєво-предметної діяльності, що у своїй формі сприймається, в значній мірі, у визначеннях створення зовнішнього предмету, спортивна діяльність орієнтована насамперед, не лише на удосконалення тілесності особистості спортсмена, а й формування та збереження його нерозривної тілесно-духовної єдності. Ключові слова: тілесність, змагальність, спортивна діяльність, людиновимірна сутність спорту, соціокультурний потенціал спорту, універсалізм, активізм. ТІЛЕСНІСТЬ ЯК ОСНОВА СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


	Веб-майстер Попівща В.О.