УДК 165

ВІЗУАЛЬНА ПАРАДИГМА В ЕПІСТЕМОЛОГІЇ РАННЬОГО МОДЕРНУ

© Ільїна Г. В.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна), e-mail:
galyna.ilyina@gmail.com, ORCID 0000-0001-8409-0696
Анотація. В статті здійснюється спроба деконструкції раціоналістичного наративу візуальної
парадигми пізнання у філософії епохи Модерну. Мета статті полягає у виявленні основних аспектів
розуміння візуальної парадигми пізнання у філософських концепціях раціоналістичного спрямування
епохи Модерну в співвідношенні з окулярцентризмом як процесом фіксації зорової інформації в
свідомості людини. Показано, що поряд з античними експериментами, в яких зорове сприйняття
збільшує свої можливості одержання знання про світ, увага зосереджується на концепті «світла» в
ряді смислових аспектів. Аналізується метафора «природне світло розуму». В епістемології Нового
часу виокремлюються дві візуальні техніки пізнання – «огляд» і «панорама бачення», які дозволяють
одержати максимум інформації для подальшої ментальної обробки в розумі. В контексті
порівняльного методу досліджено, що важливим аспектом розуміння проблеми «візуальності» в
епоху Нового часу постає досягнення можливості ясного і чіткого бачення реальності Бога. Але якщо
в епоху античності і середніх віків споглядання реальності Бога пов’язувалося з духовним
очищенням від пристрастей, то в ситуації Модерну чіткість бачення стає результатом використання
методу, який є процесом впорядкованої процедури розгляду ідеї. Результати дослідження. Візуальні
образи мають подвійне втілення у філософії Модерну – зовнішнього, фізичного характеру та
внутрішнього, метафоричного. Перший пов’язаний із активною увагою мислителів Модерну до
оптики та фізіології зору. Другий – з істиною та шляхами її досягнення, що є наслідком осмислення
методологічних наслідків з появи нової оптики, нових теорій зору, розвитку оптичних приладів,
появи нових художніх засобів виразності. Висновок. Важливим аспектом новочасової візуалістики є
використання методу, який впорядковує процедуру розгляду ідей. В його контексті «світло»
перетворюється в метафору освіти, яка стала смислом епохи Просвітництва.
Ключові слова: візуальний, окулярцентризм, оптика, зір, розум, світло, істина.

ВІЗУАЛЬНА ПАРАДИГМА В ЕПІСТЕМОЛОГІЇ РАННЬОГО МОДЕРНУ