Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку скропив Тарас
Своїми росами-сльозами.
У ці березневі дні громадськість як в Україні, так і за кордоном вшановує пам\'ять геніального поета, громадського діяча, художника Тараса Григоровича Шевченка. Складна доля митця, позбавленого щасливого особистого життя, подарувала йому всесвітнє визнання. За словами Луї Арагона «саме Шевченко відкрив світові слов\'янство...».
Традиційно кафедрою українознавства проводяться Шевченківські читання.
Цього року темою читань було обрано рядки з поезії «Думи мої, думи мої...».
Учасниками заходу (студенти групи АУТП-07-1д, АУТП-07-2д) були прочитані поезії, які охоплюють різні періоди життя і творчості Тараса Шевченка. Звучали рядки з поем «Іван Підкова», «Гайдамаки», «Кавказ» про історичне минуле українського народу. Збагнути Шевченка неможливо, не заглибившись у неперевершені в нашій літературі жіночі образи.
Уривок з поеми «Тополя» нагадав нам про окрадене кохання, знедолене материнство.
Підсумовуючи, ми скажемо, що нам відрадно бачити Шевченка, який серед жахливих, убивчих обставин, в похмурих стінах казарми не ослаб духом, не піддався відчаю, а зберіг любов до своєї тяжкої долі тому, що вона благородна. І вже це гідне зробити його безсмертним.
Хотілося б згадати його поезії, які стали крилатими:
«Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій...»